Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

100 років боротьби за УД

Вже хижий московський чобіт пер на Україну, вже крутянці збиралися в останню дорогу, вже згубна соціалістична пропаганда роз’їла армію, а до окупації Києва лишилися лічені дні. А вони ще вірили у соціалізм, братній народ та федерацію. Доки не спромоглися на 4 універсал 22 січня 1917 року.

Так важко народжуючись в полоні кількасотрічного рабства, в абсолютному часовому цейтноті, в час коли рішення варто було приймати миттєво, Центральна Рада таки спромоглася порвати з Москвою і 4 Універсалом 22 січня 1918 року відновила Незалежність. І цим кроком, хоч і запізнілим, вже на руїнах держави, що повстала, Центральна Рада змила з себе ганьбу окупаційного рабства меншовартості. Історично з того акту робимо один висновок: 100 років тому Українська нація Відновила свою державність. Будучи наступником козацької держави. А та, в свою чергу, ще пам’ятала і героїку князівських часів.

Відтак, нинішня держава має вести свою спадкоємність з українських державних формації княжих, козацьких часів та державності перших визвольних змагань та української держави 30 червня 1941 року.

Наступне, так звана УРСР – це форма совєцького окупаційного колоніалізму. Період 1921-1991 совєцько-російська окупація. Висновки з тогочасної державності. Усі українські держави зароджувалися у війні. Головним їхнім опертям була і буде мілітарна сила нації. Наша князівська держава трималася на дружині (князівському війську), наша козацька держава так і називалася Військо Запорізька.

Сто років тому держава мала шанс якби нею керували Міхновський, Болбочан чи Коновалець. Так я це сталося у фінів, балтійських народів чи поляків.

Брак націоналізму серед політичної еліти інфікованої пошестю соціалізму прирік ту державність і може мати катастрофічні наслідки для нинішньої.

Чи був інший сценарій 100 років тому. Був. Ще у 1891 році в Україні з’явилася перша націоналістична організація «Братство тарасівців». У 1900 році Микола Міхновський написав програмний твір відновлення державності «самостійну Україну». У лютому 1917 самостійники зібралися в Києві і підготували боротьби за державність. З першого дня існування Центральної Ради самостійники вимагали проголошення Незалежності і військового удару по Росії, доки остання не окріпла. З початку національної революції почалося стихійне покозачення нації. Самостійники творили перші військові частини полк імені Богдана Хмельницького та полк імені Полуботка, відроджували Вільне козацтво. У липні 1917 самостійники обеззброїли російську окупаційну армію та перебрали владу в Києві. Центральна Рада одразу ж владу повернула, а самостійники відправила на убій чужої Першої світової війни. Так крізь пальці втікав шанс на таку омріяну Незалежність.

Вивчімо той урок. Армія і націоналізм – це передумови успіху. Знищення російської імперії – запорука тривалого миру.

Знищення усіх результатів окупації – насильницької русифікації, московської секти РПЦ – це обов’язок перед попередниками. І пам’ятаймо, ми боремось не за якусь державу, а за Велику Україну – українську за формою і змістом.

Джерело: Yuriy Syrotyuk