Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

19 липня 2017 року постановою №546 уряд Володимира Гройсмана ліквідував державний авіабудівний концерн «Антонов».

Подія не стала інформаційною бомбою. Бо здається все просто. Концерн ліквідовується у зв’язку з відсутністю учасників. Ще у 2015 році уряд Арсенія Яценюка передав державне підприємство «Антонов», Харківське державне авіаційне виробниче підприємство і державне підприємство «Завод 410 ЦА» зі складу концерну «Антонов» до Державного концерну «Укроборонпром».

А от тут вже стає цікаво.

Адже відомо, що «Укроборонпром» – це корупційне дітище Януковича. Коли під одним крилом зібрали майже всі державні підприємства, які здійснюють господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, а також беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

З того часу прокладка, що закрила на собі усю зовнішньоекономічну діяльність оборонних підприємств.

Нині під крилом оборонного монстра понад 134 підприємств ВПК.

Мета оборудки Януковича, що у 2010 році своїм указом 9.12.2010 № 1085/2010 забрав у Міністерства промислової політики усю матеріальну базу, водночас саме на Мінпромполітиці залишивши законодавчу відповідальність, була очевидна.

Підготувати ґрунт для таємної приватизації сфери. А до того монополізувати усю експортну діяльність оборонних підприємств, фактично поставивши їх роботу у повну залежність від керівництва прокладки, яка виводячи прибутки, заганяла обороні підприємства в борги.

Паралельно шулерський фінт зробив уряд Азарова. Спочатку ліквідувавши Мінпромполітику та передавши підпорядковані йому підприємства «Укроборонпрому», а згодом відродив Мінпромополітики, залишивши за ним відповідальність, але позбавивши будь-яких активів.

Зрозуміло, що після Революції Гідності цю одну із найбільших корупційних схем Януковича варто було прикрити, ліквідувавши оборонно-корупційну прокладку-монстра. Однак, нова влада вирішила осідлати схеми Януковича, а молода команда «автомобільних дилерів» і далі успішно продовжує натоптаний шлях.

За сім років діяльності концерну більшість підприємств, що опинилися під корупційною парасолькою, скаржаться на утруднення їх діяльності, вимоги відкатів, Україна почала втрачати позиції на традиційних збройних ринках.

Тепер у питанні, а навіщо заганяти ДП «Антонов» у структуру, яка і до цього важко справлялася зі своїми завданнями.

Спробую поміркувати.

Припускаю, що не тому, що влада вустами урядів Яценюка і Гройсмана проголошувала пріоритетність авіабудування в Україні.

Державний концерн «Антонов» є конкурентоздатною компанією в Україні та світі за певними типами літаків. Його було створено у складі «Авіант» та Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Крім того входили державні авіаційні компанії по перевезенню пасажирів та багажів (Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації»). Саме це підприємство, здійснюючи вантажні авіаперевезення по всьому світу, приносило «Антонову» живі гроші, які можна було використовувати в повсякденній діяльності та виділяти для конструкторських робіт. Зрозуміло, що адекватного державного фінансування не було і нині очікувати годі.

Тепер є загроза, що «Укроборонпром» прибере у свої лапи міжнародні перевезення. А решта «нецікавих активів» планово вестимуть до банкрутства.

Згодом ДП «Антонов» може чекати доля «Турбоатому», яке державою розбито на шматки і подрібнено на декілька акціонерних товариств. Чи «Моторсічі». Можлива також приватизація окремих ласих структур. Таким чином, конструкторське бюро «Антонов» може залишитися наодинці, без жодних резервних ресурсів.

Чи це буде занепад – невідомо. Як і невідомо, що буде з підприємствами «Авіант» та Харківським авіаційним заводом. Харківський завод уряд не фінансує. Розрив циклу знищує мозок КБ «Антонов».

Як і невідомо, що буде з потужним Харківським авіаційним університетом, чи матимуть роботу підготовлені фахівці і чи збережеться держзамовлення.

З іншого боку, це може бути пряма диверсія з боку Росії, адже росіяни як ніхто зацікавлені в знищенні авіабудівної галузі, а захланність та жадібність чиновників дуже часто використовуються для досягнення стратегічних цілей.

Тому перспективи реорганізації дуже непевні і несуть значні ризики. Навіщо – це потрібно «Укроборнпрому» – зрозуміло. Але чи це буде на користь України. Не факт.

А в той самий час, не чекаючи допомоги держави, у Вінниці авіаційний завод модернізував «АН-2», поставив новий двигун і літак встановив світовий рекорд. Однак чиновники «Укроборонпрому» гальмують передачу необхідної технічної документації, тому літак не можна його виробляти. В той час росіяни гіршими літаками завойовують ринки і виштовхують з них Україну.

Тож хто він насправді, Roman Romanov?

Джерело: Yuriy Syrotyuk

БЕЗ КОМЕНТАРІВ