Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

«Слабажанци»… (Навіяно вчорашнім допитом одного українофоба)

Перед большевицькою інвазією України в грудні 1917 року між різними таборами більшовиків йшла бурхлива дискусія, як мають позиціонувати большевицькі окупанти в Україні.

Праве крило (назвемо їх умовно «слобожанці») твердило, що не потрібно бавитись в «самостійності», «коренізації», фейкові Радянські УНР. Українська мова – контрреволюційна та буржуазна, Росія без України не виживе, тому в ім’я світової революції варто гвалтувати її багатства, не заморочуючись.

Зрештою, як це роблять нинішні слобожанці, що й не приховують своєї відрази до всього українського.

Тоді перемогла інша гібридна лінія. Говорити те, що подобається людям, позірно українізуватися, щоб укорінитися, а вже тоді взяти Україну за горло.

Нинішні нащадки большевицьких колонізаторів вважають що ховатися нічого, Україну тримають намертво.

Тому й слобожанці навіть не заморачуються елементарною повагою до закону та землі, що їх приютила.

100 років тому праві большевики потрапили під роздачу Сталіна, щоб не було «запаморочень від успіхів».

Вчорашній спіч Авакова слабажанскай засвідчив, що цим хлопцям здається, що вже міцно тримають Бога за бороду. От тільки не борода це зовсім, а кінчик удавки…

Джерело: Yuriy Syrotyuk

БЕЗ КОМЕНТАРІВ