Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Сто років тому. Ставлення до армії в умовах Першої світової війни і перед самою большевицькою агресією тодішньої соціалістичної влади.

Звернення напередодні III військового з’їзду:

«Через цей з’їзд мають партії поставити завдання української революційної демократії…в належнім освітленні без націоналістичних гасел, трухлявих традицій. Як організована у військових частинах, а не як організоване українське військо, має українська людність у війську покласти свій вплив на розв’язання завдань революції… Іде бо питання про організування мас до боротьби, до яких не можна залучати утворення української постійної армії… Одним із важливих завдань з’їзду буде намітити шляхи і способи переходу до міліційної системи відбуття військової служби. При чім відразу розвіялася би тривога, яку викликають у нас справа організації у нас ріжних полків, військової одежі тому подібних націоналістичних дурниць, замість організування мас шляхом політичного усвідомлення на основі класових змагань…Необхідно розвіяти чад, яким оповито справу організації військових мас, відкинути можливість якоїсь самостійності…».

Нічого не нагадує. Замініть тодішніх горе-соціалістів на нинішніх ультра-лібералів єврооптимістів та бариг при владі, і побачите, що і як сто років тому своя армія – є для них найбільша загроза, а боротьба з націоналізмом – ключове завдання.

Сто років тому і таваріщі країну завели в совєцьке рабство, Голодомор. Не можна дозволити нинішнім мисливцям за болотяними вогнями повторити цей фокус ще раз…

Джерело: Yuriy Syrotyuk

БЕЗ КОМЕНТАРІВ