Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Безкарність та безвідповідальність дають можливість варварам знищувати історичну спадщину Києва.

Учорашні події з навмисним підпалом історичної будівлі на Хрещатику стали логічним наслідком системної політики знищення історичних пам’яток заради забудови дорогоцінної землі у центрі Києва.

25 лютого 2016 року у Києві сталося подвійне вбивство. Нахабні рейдери взялися знищити історичну будівлю по вул. Богдана Хмельницького № 12-14. Під час нищення цього будинку, а інакше не можливо збудувати на місці історичного новий (тому всі будівельні рейдери діють однаково), загинули люди.

Будинок, що пережив дві світові війни, чотири окупації, бачив Українську Революцію та її очільників 1917-1921 років, не пережив періоду дикого капіталізму в Києві.

Позаминулорічна трагедія стала приводом з ініціативи фракції ВО «Свобода» у Київраді створити тимчасову контрольну комісію щодо перевірки дотримання законності при проведенні будівельних чи ремонтних робіт на об’єктах, що мають статус пам’яток архітектури, містобудування та історії місцевого значення.

Потрібно було півроку боротьби, блокування трибуни, очільників силових відомств, щоб лише 7 липня 2016 року таке очевидне рішення було ухвалене (http://kmr.gov.ua/…/proekt-rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rad…)

Здавалося, що нам під силу скласти реєстр пам’яток містобудування, зупинити їхнє безкарне знищення та знайти шляхи стратегічного розв’язання цієї проблеми.

Але час показав, що це не так.

Наші намагання реалізувати поставлені цілі розбилися об тотальний саботаж правоохоронців та відповідальних владців. Кожного разу, коли вони приходили на комісію чи на місце розташування пам’ятки, ми чули традиційне: «ми не маємо права», «це не входить у наші повноваження», «потрібні законодавчі зміни». Комісія фактично щодня складала некрологи по пам’ятках, які опинилися на межі знищення.
А цей будинок, в якому жив глава Української Держави часів Центральної Ради Михайло Грушевський, на Саксаганського і будинок Директорії на бульварі Тараса Шевченка, та й, зрештою, сама Центральна Рада (нині – Будинок вчителя) опинилися на межі знищення.

Лише на офіційному обліку у Києві 1846 пам’яток архітектури, містобудування, історії місцевого значення, ще приблизно стільки ж пам’яток не мають жодного юридичного статусу.

Навіть кричущий випадок із будинком на вулиці Богдана Хмельницького не вдалося розв’язати. Ще 25.02.2016 року слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато кримінальне провадження за фактом порушення вимог законодавства та інших нормативно-правових актів про охорону праці під час виконання робіт у будинку № 12-14 на вулиці Богдана Хмельницького в місті Києві, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України. У подальшому прокуратурою міста Києва змінено підслідність у вказаному кримінальному провадженні, і організацію розслідування по ньому доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у місті Києві. Проте, за інформацією МВС, на теперішній час (!!!) не зібрано достатньо доказів, необхідних для повідомлення винним особам про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, однак робота по даному напрямку триває. Не притягнуті навіть цапи відбувайли, не те що замовники і організатори цього холоднокровного вбивства історичного минулого Києва.

Джерело: Yuriy Syrotyuk