Минулий тиждень ознаменувався акціями протесту та палаючими шинами під офісами газопостачальників – людям чомусь, бачите, не подобається сидіти без тепла. Прем’єр Гройсман буквально за кілька діб увімкнув тепло в Херсоні, Павлограді, Шепетівці, Кривому Розі і навіть Смілі. Що то було?

«Нерадива місцева влада не змогла правильно оформити договори із «Нафтогазом», не змогли домовитися про реструктуризацію боргів, хоча механізм розроблений чітко», – каже прем’єр. Ми вже звикли: все, що каже вінницький муніципальний геній, – або піар, або дурниці. В даному разі це був піар, причому розумний піар заради переведення стрілок від «Нафтогазу».

Насправді то була пробна куля, експеримент на шляху до житлово-комунального закріпачення українців. Ідеологи експропріації «зайвого майна» у своїх підданих вирішили перевірити: а що буде, коли одним махом відключити теплопостачання в кількох містах? Минулого року в Смілі цілу зиму просиділи без тепла – і обійшлося! Ніхто не помер, нікого не лінчували протестувальники. А чому цього разу не розширити географію? Розширили – і зрозуміли: масово відключати міста за комунальні борги ще зарано. Населення ще недостатньо деморалізоване. Та про все – по черзі.

… то була пробна куля на шляху до житлово-комунального закріпачення українців. Ідеологи експропріації «зайвого майна» у своїх підданих вирішили перевірити: а що буде, коли одним махом відключити теплопостачання в кількох містах?

«Комунізм» не став нашим майбутнім, як обіцяв Хрущов. Конкурентний ринковий капіталізм виявився взагалі примарою. А на місці примари капіталізму виросло цілком реальне майбутнє житлово-комунального рабства, яке на нас чекає.

Уже нинішнє покоління українців буде жити в умовах житлово-комунального рабства. Ласкаво просимо у світ нетрів, фавел і ґетто – там усім знайдеться місце!

Зашморг на шиї бідних українців затягується, але вони цього не помічають. Таке враження, що сплять у суспільно-політичному анабіозі з часів Берестечка…

Новий омріяний певними особами світ житлово-комунального рабства уже майже склався. За кілька тижнів до «холодного» експерименту відбулася важлива подія: Верховна Рада вставила останній пазл у матрицю нової суспільної реальності – ухвалила кодекс із процедур банкрутства. Відтак затверджено весь законодавчий комплекс, на основі якого Україну можна буде перетворювати на рабовласницьку державу – ґетто для житлово-комунальних кріпаків.

Уже є закон «Про житлово-комунальні послуги», закони «Про співвласників багатоквартирних будинків» і «Про комерційних облік послуг». Всі ці закони закріплюють права природних монополістів на повну безконтрольність дій при постачанні послуг, а також повністю виключають можливість контролю за якістю послуг з боку споживачів. У подальшому всі витрати – і на капітальні ремонти, і на переобладнання та модернізацію житлового фонду – перекидаються на споживачів.

Але в чому ж полягає суть нового для України «проривного» кодексу про процедуру банкрутства? Недаремно ж Президент дуже зрадів його ухваленню. На його думку, завдяки цьому законодавчому шедевру ми піднімемося у рейтингу «Doing business» ще на десяток місць вгору.

Не знаю, на скільки ми піднімемося в рейтингу легкості ведення бізнесу після впровадження кодексу банкрутств, а от те, що десятки тисяч українців, які купили квартири в кредит, сильно опустяться у фінансовому рейтингу – так це напевно! Перший удар буде по людях, які до 2008 року купили квартири і взяли доларові кредити. До 2015-го вони якось тягнули, а після 15-го (внаслідок авантюрної фінансової політики імені пані Гонтарєвої, коли долар виріс у 6 разів порівняно з 2008-м) кредити платити стало неможливо.

З 2008 року банки нарахували страшенні штрафи і пені «злісним неплатникам», фінансові санкції часто перевищують навіть суми взятих кредитів. Так от, після того, як кодекс про банкрутство підпише Президент, для експропріації квартири у «токсичних кредиторів» буде відкрито широкий шлях. І тут майбутні раби та кріпаки повинні розуміти: кредити мають  право брати і не віддавати тільки представники панівного класу – Ахметов із «Укртелекомом», Суркіс із «Приватбанком», Березкін з «Ощадбанком». А вам, зрадофілам, кредити краще не брати, бо вся провина за економічні авантюри господарів України лежить тільки на вас!

Уже нинішнє покоління українців буде жити в умовах житлово-комунального рабства. Ласкаво просимо у світ нетрів, фавел і ґетто – там усім знайдеться місце!

Президент пообіцяв підписати «Кодекс про процедуру банкрутства» буквально за два тижні. Та минуло вже більше місяця, а він досі не підписав. З чого б це? Страшно, мабуть… Бо ж доведеться у десятків тисяч українців квартири відбирати, виганяти сім’ї на вулицю. Але ж «Закон є закон»!

Як же Президент вирішить цю дилему? З одного боку, треба, щоби банки своє отримали, щоб їм кредити повертали фізичні особи, навіть у разі власного банкрутства. З іншого боку, діток Президентові теж шкода, він їм теж страшенно співчуває. Рішення буде, як завжди, гнучким і геніальним. Не поспішайте лякатися, «тітушки» по під’їздах гасати не будуть і нікого з помешкань на двір не викидатимуть. Україна ж не Росія, хай вам грець!

Швидше за все, гарант нашої Конституції забуде про «Кодекс про банкрутство» (всупереч Конституції) аж до того моменту, коли його вдруге оберуть керівником держави. А потім уже поверне закон у парламент із вимогами законодавчого врегулювання проблеми. І за якийсь час як «перемогу гуманізму» нам запропонують якийсь новий закон про житловий фонд України. Цей документик  передбачатиме механізм передачі майна боржника, який не в змозі розплатитися за кредит, у власність та управління третіх осіб – звісно ж, тільки за умови збереження комфортних умов проживання для боржника та його родини! Можливо, такий механізм, що передбачає захист боржника від бомжування, уже є в «Кодексі про банкрутство»? Тоді у Президента взагалі не буде проблем і він скоро його підпише.

І все буде правильно, все законно. Адже є борги, чи не так? А за борги треба платити, еге ж? З іншого боку, є люди, які не можуть заплатити. «Так що ж, – скажуть розумні дядьки в уряді, – ми не можемо людей із квартир з дітками виганяти. Ми запропонуємо компроміс – і банки будуть задоволені, і боржники залишаться в комфортних умовах проживання. Ми тут розробили механізм добровільної передачі боржниками свого майна (увага!) у власність житлових фондів соціального чи спеціального призначення.

Реалії економічні невтішні, і багато людей не можуть утримувати житло у своїй власності, отож ми нікуди цих людей виганяти не будемо, ми створимо їм умови для комфортного проживання: квартири переходять у власність комунальних підприємств, спеціальних благодійних житлових фондів асоціації банків України, соціальних фондів, а ви, шановні, платіть за квартиру й насолоджуйтеся життям у своїх чотирьох стінах, як і раніше, щоправда, вже без права власності. Але ж і кредит виплачувати уже потреби немає! А що? Це нормальна європейська практика, там теж більшість людей орендує квартири. Навіть там, у заможних європейців, з їхніми високими зарплатами, багатьом не вистачає грошей на власне житло.

Отож, ви відмовляєтеся від власності на своє житло добровільно, заради спільного блага, а ми вам пропонуємо соціальне житло. Проценти, пені та борги перед банком вам пробачають в обмін на те, що банк повертає житло у свою власність чи якийсь благодійник, «бізнесмен А», готовий піти на збитки і заради вашого блага погасити ваші борги. Більше того, бізнесмен-благодійник зобов’язується взяти на себе всі фінансові проблеми власника вашої квартири та ще десятків тисяч щасливчиків, яких осяяв своїм гуманізмом «бізнесмен А»! Ви відмовляєтеся від  своєї власності – натомість тепер у вас буде менше проблем і голова не болітиме» (про те, що вас у будь-який момент зможуть викинути на вулицю або запропонувати за деякий час інше, іще більш «соціальне» житло, зайвий раз нагадувати не будемо). Ну що, шановні співгромадяни, відчуваєте, куди вітер дме?..

… чудову шахрайську схему, за якої споживач газу і тепла завжди буде в боргах, у нас уже створено.

Ось так, по-європейськи гуманно буде обставлено експропріацію у населення України зайвого майна. Механізм буде простим і прозорим, як сльоза євробюрократа. Цей механізм уже випробували на мешканцях Сміли і Кривого Рогу. Спочатку створюють борги населення за ЖКП. До речі, те, що ти платитимеш за все вчасно, ще не означатиме, що не станеш боржником. Бо борги усіляких там «херсонтеплоцентралей» «Нафтогазу» влаштовані так, що їх можна організувати завжди і буквально з повітря.

Першу частину боргів за теплопостачання складають борги населення. Зазвичай ця частка у загальній сумі боргу найменша, бо населення, попри підвищення цін, платить акуратно. Друга частина боргів за теплопостачання – це борги місцевих ТЕЦ перед «Нафтогазом», вони утворюються із тієї самої різниці в тарифах, між ринковою вартістю газу «Дюссельдорф+» та ціною, яку оплачує населення за пільговим тарифом. Цю різницю в тарифах держава іноді не встигає покрити. Буквально на день-два в держскарбниці затрималися чи ще який казус – і ось уже є підстава для «Нафтогазу» нараховувати пені і штрафи, створюючи борги буквально з повітря.

Ось тут найцікавіше: держава затримала покриття різниці в тарифах з технічних причин, «Нафтогаз» не отримав вчасно (!) якісь там кошти. Через це газовий монополіст накладає штраф і рахує щодня пені. А у ТЕЦ немає за що оплатити цей штраф. Грошей не може бути для оплати штрафу за визначенням, апріорі, бо держава покриває тільки різницю в тарифах, а борги не оплачує, попри те що іноді сама цю різницю в тарифах із запізненням покриває. З часом ці штрафи тільки зростають. Ось «Київенерго» Ахметова – у дві руки з «Нафтогазом» накрутили для киян одних штрафів аж на 1,2 мільярди гривень. І заливаються в благородному обуренні в «Нафтогазі», мовляв, вони не платять законні борги, тож ми не маємо права надавати їм газ за пільговими цінами!

Андрій Коболєв, голова правління НАК «Нафтогаз України» (на фото зліва), Юрій Вітренко, директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України»

Борг взявся з повітря, це знають всі. Але будь-який суд доведе, що борг – законний! А хто оплачуватиме цей борг? Правильно, громада Києва чи якогось іншого міста, якому «Нафтогаз» разом із теплопостачальниками «надули» ті борги. Потім теплопостачальник розводить руками і каже, що сякий-такий «Нафтогаз» не хоче зі мною договір укладати для постачання газу населенню, а я ці борги, хоч лусни, не заплачу. Теплопостачальник киває на «Нафтогаз», а той – на теплопостачальника та місцеву владу. А народ сидить і мерзне. Потім народу вмикають тепло і пояснюють, що борги – вони ж нікуди не поділися, їх ре-струк-ту-ри-зу-ють. Звичайно, заради київської громади частину боргів держава може взяти на себе, але ж може і не взяти, бо борги на киянах висять законні!

Ось таку чудову шахрайську схему, за якої споживач газу і тепла завжди буде в боргах, у нас уже створено. Завдяки цій схемі злісними неплатниками можна зробити уже не тільки тих, хто придбав житло в іпотеку і не зміг її обслуговувати, бо гривня стараннями і нинішніх, і попередніх можновладців упала майже вшестеро.

Борги теплопостачальників перед «Нафтогазом» завдяки вищеописаній шахрайській схемі будуть тільки зростати. В один прекрасний день держава оголосить, що їй несила покривати ці борги, що у нас же ОСББ вже створили, а там, як відомо, усю відповідальність за фінансовий стан багатоквартирних будинків несуть самі власники будинків. Це ж тепер все по-європейському, чи не так? Тому доведеться «надуті» борги розкидати по будинках, на кожного споживача. А хто не потягне оплату «надутих» боргів – що на таких чекає? Можливо, боржників переселять у гуртожитки чи соціальне житло, можливо, залишать жити у «власній» квартирі, але доведеться добровільно відмовитися від права власності на своє помешкання.

Ймовірно, хтось уже отримував «листи щастя» від обленерго приблизно такого змісту: «Ваш під’їзд заборгував за електроенергію 30-50-100 тисяч гривень. Якщо не заплатите до 1 числа наступного місяця – ми будемо вимушені відключити у вашому під’їзді світло та ліфт. Сподіваємося на розуміння з вашого боку». Цікаво, що чиновники в обленерго дуже поважають європейські стандарти, тому не розкривають публічної інформації, не повідомляють найцікавішого у своїх посланнях – імен та адрес боржників, стараннями яких накопичилися борги. Таким чином, вони впроваджують якусь нову форму юридичної відповідальності – колективну. Виглядає приблизно так: якщо ваш сусід обікрав когось – то нехай гроші повертає весь під’їзд чи будинок, в якому крадій живе.

Ці «листи щастя» ніби натякають людям: шукайте відьом самі, виганяйте їх із власних квартир або примушуйте платити. Так створюється ґрунт для внутрішнього конфлікту, щоб без «тітушок» і колекторів сама громада звільняла житловий фонд від неплатоспроможних.

Далі буде зовсім весело. Виявиться, що у нас цілі будинки неплатоспроможні, їм доведеться відключити електрику на сходах і ліфти. А може виявиться, що і цілі міста непотрібні нашому «Нафтогазу» та уряду, як та ж Сміла, внаслідок цього й вони залишаться без теплопостачання, бо з них стригти купони «Нафтогазу» та власникам облгазів стане невигідно.

Ці «листи щастя» ніби натякають людям: шукайте відьом самі, виганяйте їх із власних квартир або примушуйте платити.

Є підозра, що на цей шлях житлово-комунального закріпачення населення наш олігархат ступив невипадково. Адже ціни на газ підняли, і попри всі нарікання, «дельта», на якій заробляла раніше газова мафія, загалом по країні скоротилася. Пам’ятаєте епоху перехресного субсидування? Тоді держава покривала по 150 мільярдів гривень дефіциту «Нафтогазу»! Ще тих гривень, не по 30 за долар… А зараз жалюгідні 70 мільярдів на рік перераховують монополістам як субвенції. Тому олігархат ухвалив стратегічне рішення – просто доїти населення на приписках за споживання газу вже недостатньо вигідно. А якщо піднімуть ціну на газ для населення до рівня промисловості – тоді взагалі з’ясується, що населення споживає в кілька разів менше, ніж показує статистика, яку зараз дає «Нафтогаз». Що тоді робити? Ото буде прикол! Тому взято курс на перетворення майже всього населення країни на комунальних боржників, і як наслідок – на залежну від примх олігархату і в політичному, і в економічному плані масу. Після закріпачення вже ніхто не протестуватиме – швидко таким умови проживання у гуртожитку чи соцжитлі переглянуть!

Експропріація «зайвої» нерухомості  у населення має принести олігархату набагато більші прибутки, ніж газове доїння. Адже внаслідок житлово-комунального закріпачення власники України зможуть зосередити в своїх руках мільйони квартир. Це постійний дохід, це мільйони залежних людей. Частина з них буде типовими рабами, які житимуть у гуртожитках та соціальному житлі від підприємств, на яких працюватимуть за ту зарплату, яку їм запропонують (тільки б не викидали з чотирьох стін). Існуватиме прошарок кріпаків-орендарів. Це більш заможні люди, які матимуть змогу платити за орендоване житло і змінювати місце проживання та роботу, але ніхто не заважатиме власникам житлових фондів завтра різко підняти ціну за оренду у зв’язку, скажімо, із землетрусом в Індонезії.

Врешті-решт, залишиться незначний прошарок людей, які зможуть оплачувати свої помешкання. Це панівний кримінально-номенклатурний клас та його обслуга: охорона, лікарі, спортсмени, придворні співаки та журналісти, повії, масажисти тощо.

Неважко уявити, на що перетвориться житловий фонд у руках нових сумлінних господарів, благодійників та гуманістів, адже житлово-комунальне господарство у їхній власності працюватиме за принципом мінімізації видатків на ремонти та модернізацію і  на максимальне збільшення ціни за оплату послуг.

Є, звичайно, старомодна точка зору, якої дотримуються деякі юристи, що постачання газу  і тепла – це першочергова потреба населення. «Забезпечення населення газом і теплом гарантує стаття 3 Конституції, – наполягають ці відсталі люди, – адже держава гарантує громадянам безпечне життя!». Умови торгівлі теплом і газом, на їхню думку,  в жодному разі не можуть бути схожі на звичайну комерцію. А якби завтра виробники хліба заявили, що не продаватимуть хліб в Україні, бо їм це не вигідно, і всю продукцію вони з наступного місяця продаватимуть, скажімо, в Австрію чи Німеччину. Українцям продаватимуть також, але вже за паритетом європейських ринкових цін. Якщо буханець чорного хліба коштуватиме 10 євро – тоді вони готові вести бізнес, а так – ні.

Тобто деякі старомодні юристи і економісти порівнюють дії «Нафтогазу» і нашого олігархату із таким абсурдом. На цій підставі вони наполягають: забезпечувати теплом населення – це конституційний обов’язок уряду і тих, хто країною управляє. Якщо не забезпечено вчасної подачі тепла, на їхню думку, треба всіх саджати до в’язниці і відкривати проти них кримінальні справи, і починати треба з керівників «Нафтогазу». Потім брати хлопців із теплоцентралей і закінчувати міськими головами, які не в змозі документи підготувати.

Кримінально-номенклатурна еліта успішно працює над демонтажем соціальної держави (…). Помилки колишніх правителів, які необачно безкоштовно роздали українцям житло, будуть виправляти…

«І не треба перекидати відповідальність на інших, – кажуть ті ж відсталі юристи, – якщо не змогли забезпечити теплопостачання, то всі сядете. Якщо так керуєте країною, що у людей грошей немає за газ платити, то вас треба прибирати, бо ви некомпетентні!».

Але то, звичайно, старомодна точка зору. Наша кримінально-номенклатурна еліта зараз успішно працює над демонтажем соціальної держави і на подальшу комерціалізацію усіх царин життя. Їм не потрібні галузі, що не приносять надприбутків. Помилки колишніх правителів, які так необачно безкоштовно роздали українцям житло, будуть виправляти…

Ян Борецький для видання InfA

Читайте: Наш Індіана Джонс і хрестовий похід проти «української жаби»

Влада ллє крокодилячі сльози по Катерині Гандзюк. Огляд останніх подій