Зен Антіпоп, блогер

Дискутую тут у коментах до попереднього поста з «русскімі», які вчергове розповідають мені казочку про те, що вони походять з Руси, а України не існує. І головний аргумент такий: князі Володимир та Ярослав називали себе «русссскімі».

І їм байдуже до того, що по-перше не «русссскімі», а «руськими», а по-друге, це слово в 10-му столітті означало лише приналежність до Руси та відповідного народу, який на цих землях жив, а його нащадки живуть і понині й звуть себе «українцями» (хоча русинами вони звалися ще аж до 17-го століття в центральній частині, і аж до 20-го – в західній).

І що Русь у часи Володимира та Ярослава – то були землі у трикутнику між Києвом, Черніговом та Переясловом. І аж ніяк цей термін не розповсюджувався на мокшу, чудь, весю, мєрю, ерзю та інші угро-фінські й татарські племени північного сходу, які стали пращурами пізніших московитів, що сформували свою державу століття по тому під протекторатом Золотої Орди, в той час як руські землі входили до складу Великого Князівства Литовського (по суті, українсько-білоруської держави тих часів).

І що той факт, що через років через 1000 ті московити почали самі називати себе «русскімі», претендуючи на спадок Києва, а правителів своїх «Романови», претендуючи на спадок Риму (Roma) аж ніяк не є вагомим приводом приводом претендувати на генетичний, історичний чи державний спадок сучасних українців чи італійців.

Це все одно якби нащадки якихось сучасних сомалійців або ж папуасів через 1000 років після занепаду США почали б називати себе «американськими» й на цій підставі претендувати на землі та історію західного континенту, аргументуючи власні претензії тим, що Лінкольн та Вашинґтон називали себе «американськими президентами».

Джерело: Zen Antipop

БЕЗ КОМЕНТАРІВ