Зен Антіпоп, блогер

Ось нині ще й Рада з ґеоґрафічних назв США офіційно буде вживати транслітерацію KYIV замість KIEV. А в Московії, як завжди, палає з цього приводу: в їхній офіційній рекації вони назвали це «українізацією» (так, наче це щось погане).

Сумнівів в адекватності терміну «українізація України» не виникає лише з точки зору російської «логіки».

Проте, московити досі намагаються робити вигляд, що народ, який ми зараз звемо українцями (разом зі своєю мовою), взялися на київських пагорбах ледь не в 20-му сторіччі й невідомо звідки.

Та якщо поглянути на найдавніше з відомих східно-слов’янське кириличне написання (а отже й на звучання) цього топоніму, то ми побачимо ось що:

Кыѥвъ.

З літерою «ы», сподіваюся, тут все зрозуміло. А щодо ѥ, то ось що каже Вікі: «У сучасній українській мові давньому ѥ відповідає «є», але в низці випадків – «ї», що розвилося з [je] через йотований «новий ять» (пор. Київ < Киѣвъ < давньорус. Кыѥвъ)».

Щодо латинізованих версій назви, то зокрема ще на мапах 17-го століття французького картоґрафа Гійома де Боплана місто було підписано як «Kiiow». І хай не вводить вас в оману перше «і» (українське «и» часто раніше так ланинкою передавали). Натомість, оте «io» – це явно НЕ спроба передати латинкою звук «є».

До речі, область навколо Києва на тій самій мапі була позначена як «Kÿowia».

А от подальша зросійщена версія – «Kiev» – стала широковживаною лише під час панування Московії над Україною (з 18-го століття).

Це я до чого? До того, що народ, який ми зараз звемо «українцями» жив тут завжди, говорив він завжди приблизно тією ж мовою, яку ми зараз чуємо й звемо українською. А як цей народ чи мова називалися (чи хтось їх називав) протягом багатьох століть й навіть тисячоліть – то суті цих явищ аж ніяк не змінює.

Джерело: Zen Antipop