Зен Антіпоп, блогер

Як я бачу всю цю історію з блокадою, вугіллям та торгівлею з ОРДЛО.

Пункт 1.
Що це за «підприємства української юрисдикції», які досі працювали на окупованих територіях й у яких Україна купувала вугілля? Переважно то є підприємства, які свого часу собі віджав/скупив за безцінь ґаспадін Рінат та ще кілька таких самих «хазяєв Дамбасса». Дуже цікаво вони влаштувалися: війна йде, а їхній, так би мовити, «бізнес» продовжує працювати на непідконтрольних українській державі теренах. Ще й платить їм Україна за цінами «Ротердам плюс», а не «ОРДЛО мінус».

Як ґаспадіну Ахмєтову & Ко це вдалося? Вочевидь з боку Києва він мав своїх заступників, ще й на боці ОРДЛО зміг домовитися. І не в останню чергу за рахунок іменної гуманітарки, яку він у великих кількостях гнав усі ці три роки на окупований Донбас, фактично купуючи нею лояльність місцевих. Купуючи за наш з вами рахунок з надприбутків від «бізнесу», який «чудом» продовжував працювати, попри війну, яка не в останню чергу за його сприяння й розпочалася…

Зрозуміло, що таке не могло тривати вічно.

Тепер його підприємства там будуть так чи інакше віджаті тамтешніми паханами (процес вже пішов). Залишилося прибрати його як посередника та одержувача прибутків по цей бік лінії розмежування (а це відбудеться майже автоматично, якщо він де-факто не контролюватиме підприємства в ОРДЛО). Тоді Україна отримає змогу вивозити енергосировину з окупованих теренів за вигіднішими цінами. Звісно, якщо захоче, і якщо й справді «альтернативи донбаському коксу нема».

Особисто я не маю нічого проти вивезення ресурсів з непідконтрольних територій, наприклад, в обмін на продовольство й товари першої необхідності, включно з електрикою та водою (за ринковими цінами, звісно, а не за дотаційними, як це було досі). Все одно альтернатив куди їм своє вугілля продавати геть нема. Просторікування про «блокаду України» та переорієнтацію ОРДЛО-експорту на Рашку – псевдонауковий блеф.

Пункт 2.
Не бачу жодної трагедії в тому, якщо Україна продаватиме свою продукцію (крім військової та подвійного призначення, звісно) хоч в ОРДЛО, хоч в Росію, хоч чорту лисому. Хочете купувати наші продукти – платіть відповідну ціну й купуйте, ким би ви не були.

Чи варто нам купувати їхню готову продукцію? Аж ніяк не варто. Нема чого давати їм заробляти. А от продавати нашу – чому ні? Тим паче, що вона там зараз ще й дорожче коштує через війну, дефіціт та логістичні перепони. Головне, щоб надприбутки з цього отримували не їхні, а наші люди (бажано ширші верстви, а не один чи двоє «обраних»). І щоб все було з нашого боку прозоро, зі сплатою податків тощо, а не контрабанда, на якій знову ж таки наживатимуться «обрані».

Зрештою, за таких умов все дійде до того, що пахани «ЛДНР» гнатимуть сюди тамтешні природні ресурси в обмін на українські цукерки та набіл, як ті папуаси, що віддавали золото за «високотехнологічні» люстерка та інші брязкальця розвинутішої цивілізації. Такі от жорстокі закони ринку.

І це все саме по собі сприятиме подальшій маргіналізації та соціально-економічній деградації окупованих теренів, що є цілком прийнятним для України з політичної точки зору. Мовляв, буде там «ЛДНР» чи Рашка – буде жопа. А якби була там Україна, було б все як раніше – гарно, ситно й стабільно.

Про жодну альтруістичну допомогу «нашим громадянам» на окупованих Росією теренах не повинно йтися. Практика показує, що совково-проросійські маси є геть невдячними. Вони жуватимуть безкоштовне українське сало перед російським телевізором й ненавидітимуть Україну. А полюблять вони її лише тоді, коли вона для них стане «землею обітованною» й «прєдєлом мєчтаній», як «заграніца» для мешканця СССР. Зрештою, саме за таким принципом вони перед тим заочно закохалися у телевізійну Рашку та її «високі пенсії», через що й почали волати «путін ввєді!».

Інша річ, а чи потрібна Україні корислива любов отих совків та іншої російсько-проросійської вати? Загалом – навряд. Власне, ті, хто і справді любив Україну, вже давно з Донбасу та Криму виїхали на «велику землю» або подався в українські добровольці. Або ж вони були, на жаль, вбиті окупантами та колаборантами під час тамтешнього полювання на проукраїнських громадян. А якщо хтось з наших досі звідти не виїхав, то раджу починати.

Отже, підсумовуючи.
Моє відношення до блокади та інших подібних заходів є таким: якщо вони сприяють цим двом пунктам, які я навів вище – то вони є чудовими. Якщо ні – зайвими. От і все.

Джерело: Zen Antipop

БЕЗ КОМЕНТАРІВ